Її життя розкололось

Її життя розкололось, наче глиняний посуд,

Її вчорашнє дитинство емігрувало в жіноцтво.

В її душі випав в осад людський пригнічений осуд,

Й кисліш дешевого оцту їй доля пише пророцтво.

 

Всі її мрії пропахли гіркою дикою м’ятою,

Хоч в її снах іще часом є аромати ванілі.

Її кімнатою бродять хворі думки, мов палатою,

І ще уривки казок в кутках лунають, вцілілі.

 

А за вікном хижий вітер стрункі ґвалтує осики,

І звідкілясь можна чути ще ресторанні пісні.

Чи, може, то не пісні вже, а помираючих крики?

Бо межі нашого світу для доброти затісні.

 

Вона вбирає у себе весь біль та смуток планети,

Сум навіть тих, хто знайомий їй із кіно та книжок.

Основа її дієти - один лиш дим сигарети,

Її життя вислизає, наче між пальців пісок.