Прісно й нині

Бог зірками викладає

Прозу ночі.

Вдалині нас хтось згадає

Поза очі.

 

Пригадає, та й забуде –

Так годиться:

Течією линуть люди -

Як водиця.

 

Багатьох ми зустрічаєм

В тому плині.

То кохаєм, то втрачаєм:

Прісно й нині.

 

Все йдемо по лезу, наче

По канату.

Пам’ятаєш ти, бідаче,

Кожну втрату.