Мій Лорка

«Це будинок Лорки?», - запитую.

«Sí, señor».

А гроза у небі розхитує

Свій мінор.

 

Зараз хлине, промоче нас до кісток -

От стерво.

У минуле крокую, придбавши квиток, -

Три євро.

 

Фотографії, ліжко, старе кашне.

Сум крає,

Що господар на ґанку усіх нас не

Стрічає.

 

У саду на гітарах музи́ки грають

Старе́чі.

А яке до поета відношення мають

Ці речі?

 

Хай ніхто і не знає, де він спочив

Без тями,

Він лишився у душах всіх читачів

Словами.

 

Почуття невимовно сумне своє

Приборкав.

Я читаю поезію – ось, де він є -

Мій Лорка.