Я ще досі тебе пам’ятаю

Ні початку немає, ні краю

Моєму коханню земному.

Я ще досі тебе пам’ятаю,

І несу свою тугу і втому

Поміж днів, до зухвалості схожих,

До смішного безглуздих та вбивчих.

Бачу знов у юрбі перехожих

Я тебе, віддзеркалену в інших.

Та цим іншим не стати тобою,

І у цьому їх вічна провина,

Знову кличе любов до двобою,

І збиває з ніг пристрасть - лавина.

Спотикаюсь об пам’ять – каміння,

Перелажу ілюзії - му́ри,

І ламаю закони тяжіння -

Як хижак, вириваюсь зі шкури.