Скрипаль

Нагорі, де стріхи на кшталт проваль,

Навіжений мешкав старий скрипаль.

У мороз, у спеку та серед злив

Він дзвінкий, безжурний свій грав мотив.

 

Під палючим сонцем та між зірок,

В пальцях спритно бігав в'юнки́й смичок.

І лилася музика через край –

Наче освіжаючий водограй.

 

Черевики драні, та то пусте,

І сюртук у латках – начхай на те.

Відчиняли вікна міські жильці,

Аби тільки слухати ноти ці.

 

А коли помер веселун-скрипаль,

Небо розкололося, мов кришталь.

Пролунала музика на ввесь світ,

Дивак Богу грав свій музичний звіт.

 

* ілюстрацію «намалював» штучний інтелект, «прочитавши» мій вірш.