Я викохав сад

Я викохав сад із прекрасних, колючих троянд.

Щоранку я їх поливаю притлумленим болем.

І ходить по ньому пиха́ - пишно вбрана, мов франт,

І тиша колише беззвучним своїм ні-бемолем.

 

Лиш вітер промчить, і ні звуку, анічичирк,

Світанок впаде в розпанахане черево неба,

І десь розпочнеться театр, карнавал, навіть цирк,

Та нам із трояндами гамору того не треба.

 

Десь ворон опівдні на стрісі заґелґотить,

Десь грім вдалині налякає підступно грозою.

Насупиться хмарами обрій - та то лиш на мить,

А біль, і троянди, і тиша - навіки зі мною.

 

Цей розгардіяш за буття і вважати не варт,

І поки гадають всі хибно – життя під контролем,

Я викохав сад із прекрасних, колючих троянд.

Щоранку я їх поливаю притлумленим болем.