Журба осiння - немов делiрiй

Журба осіння – немов делірій,
Хоча й без участі алкоголю.
Думок лелеки летять у вирій,
У теплу пам'ять на крилах болю. 

Із хмар, мов злива, проллється відчай,
Ти спробуй, витримай ті тортури.
Той сум - прискіпливий, наче слідчий
Із обласної прокуратури.

Уже жовтнева та самота
Серця жбурля у німе багаття.
Тепер я знаю – ти саме та,
Чиє ім’я – наче з вуст прокляття.

Несу твій образ – немовби хрест.
Тебе окутую барвінково. 
Моя Голгофа, мій Еверест,
Моє предсмертне останнє слово.