Ми пливемо́

«Як бува спорядишся вирушити до Ітаки,

То зажадай, аби дорога була тривалою,

Щоб збагачували її пригоди та життєвий досвід ...»

(Константинос Кавафіс)

Шлях різний в нас усіх, та хай там як,

Ми пливемо́ всі до своїх Ітак.

Кому яка різниця назагал,

Куди направимо самотній свій штурвал?

Які спіткають бурі люті нас?

Всяк мандрівник – і злодій, й богомаз.

З нас кожен – сума всіх своїх пригод,

Тому боятися не слід бурхливих вод.

А ліпше біймося спочинку. Спокій – зло!

Бо у болоті загниває джерело.

Тож знай – лишень тривалістю доріг

Ти виправдаєш все, чого не встиг.

Лиш перешкоди, біди та митарства

Тебе введуть до янгольського царства.

Тоді всміхнеться радісно Психея, -

Отак скінчатись має одіссея.

В годину, як розвіється імла,

За спиною відчуєш два крила.

Вважай, що переміг тоді, воЯка.

Твій приз – оця омріяна Ітака.

З'явись тоді із хмар, мов з-за куліс,

І розкажи легенди, що привіз.

Отзывы

Дорогой Андрей, нет слов - одини возгласы: БРАВО! ГЕНИАЛЬНО! СНИМАЮ ШЛЯПУ! Доброго дня та нового натхнення!!!

КРУТО!