Ми пливемо́
«Як бува спорядишся вирушити до Ітаки,
То зажадай, аби дорога була тривалою,
Щоб збагачували її пригоди та життєвий досвід ...»
(Константинос Кавафіс)
Шлях різний в нас усіх, та хай там як,
Ми пливемо́ всі до своїх Ітак.
Кому яка різниця назагал,
Куди направимо самотній свій штурвал?
Які спіткають бурі люті нас?
Всяк мандрівник – і злодій, й богомаз.
З нас кожен – сума всіх своїх пригод,
Тому боятися не слід бурхливих вод.
А ліпше біймося спочинку. Спокій – зло!
Бо у болоті загниває джерело.
Тож знай – лишень тривалістю доріг
Ти виправдаєш все, чого не встиг.
Лиш перешкоди, біди та митарства
Тебе введуть до янгольського царства.
Тоді всміхнеться радісно Психея, -
Отак скінчатись має одіссея.
В годину, як розвіється імла,
За спиною відчуєш два крила.
Вважай, що переміг тоді, воЯка.
Твій приз – оця омріяна Ітака.
З'явись тоді із хмар, мов з-за куліс,
І розкажи легенди, що привіз.
