Останні пелюстки троянд
Чарівна осінь,ніби килимом барвистим.
Ходою впевнено по вулицях іде.
Немов принцеса листям золотистим,
Малюнки дивні на асфальт кладе.
Нікого не жалітиме ця осінь,
Безжалісна красуня з золотистою косой.
Їй не шкода ні літа,ні краси цієї зовсім.
Вона змиває все холодною водой.
І ти,як осені принцеса невблаганна.
Така ж красива і до мене вічно зла.
Але для серденька мого єдина і кохана.
І від краси твоєї я горю до тла.
Останні пелюстки троянд на землю впали.
Вони все літо тішили і пестили тебе.
Своє життя ці квіточки віддали.
І скоро вітер все останнє забере.
Я не знайду тебе у цім шаленім світі.
Немов у зоряному всесвіті сховалась ти.
А може,десь летиш ти на Гаїті.
Втікаючи від осені,вітрів та пустоти.
Мені ж немає сенсу вже кудись тікати.
Я назавжди зостануся самотній в темноті.
Ці почуття до тебе я не можу подолати.
І падають тихесенько пелюстки золоті.
