Останні пелюстки троянд

Чарівна осінь,ніби килимом барвистим.

Ходою впевнено по вулицях іде.

Немов принцеса листям золотистим,

Малюнки дивні на асфальт кладе.

 

Нікого не жалітиме ця осінь,

Безжалісна красуня з золотистою косой.

Їй не шкода ні літа,ні краси цієї зовсім.

Вона змиває все холодною водой.

 

І ти,як осені принцеса невблаганна.

Така ж красива і до мене вічно зла.

Але для серденька мого єдина і кохана.

І від краси твоєї я горю до тла.

 

Останні пелюстки троянд на землю впали.

Вони все літо тішили і пестили тебе.

Своє життя ці квіточки віддали.

І скоро вітер все останнє забере.

 

Я не знайду тебе у цім шаленім світі.

Немов у зоряному всесвіті сховалась ти.

А може,десь летиш ти на Гаїті.

Втікаючи від осені,вітрів та пустоти.

 

Мені ж немає сенсу вже кудись тікати.

Я назавжди зостануся самотній в темноті.

Ці почуття до тебе я не можу подолати.

І падають тихесенько пелюстки золоті.