Приречене кохання
Липень яскравий нестримно минає,
За ним наступають медові свята.
Так любе літечко швидко спливає,
І вже золотіють у полі жита.
Я ж тебе сонечко,все виглядаю.
Без тебе не миле мені це життя.
Тебе я одну до нестями кохаю.
Без тебе іду я на дно в забуття.
Якщо ти зустрінеш мене випадково,
То хоч на хвилинку, на мить посміхнись.
Так хочу почути твоє одне слово,
Прошу,хоч ві сні ти до мене з'явись.
Даруй мені погляд Наталочко мила.
Прошу ,не відштовхуй від себе мене.
Одне твоє слово-дає мені крила.
Приречений ,мабуть, любити тебе.
