Overthinking (Надмірне мислення)
В злагоді спільній, наче між ними змова,
Власні думки вбивають нас поступово.
Точать і точать - немовби камінь водичка.
Жити думками – це кепська, ганебна звичка.
Де б ти не був: на роботі, чи у їдальні,
Всюди з тобою примари суїцидальні -
Сум за минулим, та вічний страх за майбутнє -
Стрімко руйнують теперішнє незабутнє.
Самоаналіз нас змиє міцним потоком
Швидко і хутко – не встигнеш моргнути оком.
Так і йдемо збентежено крок у крок усі,
Тільки виходить – постійно життя не в фокусі.
Вертимось в ліжках, мов зомбі в своїх могилах,
Навіть від того, що вже не у наших силах.
Мислимо: що б утнути, аби заснути,
І ці думки отруйніші від цикути.
Жити майбутнім лячно, минулим – гірко,
Що ти порадиш, доле, яскрава зірко?
Доля на всі пригоди дає пораду:
Не сподівайся марно, що маєш владу
Бодай над чимось у чималОму світі,
Просто учися нестримно радіти миті.
Мало спинити сумніви, бо тепер іще
Треба любить всім серцем своє теперішнє.
