Overthinking (Надмірне мислення)

В злагоді спільній, наче між ними змова,

Власні думки вбивають нас поступово.

Точать і точать - немовби камінь водичка.

Жити думками – це кепська, ганебна звичка.

Де б ти не був: на роботі, чи у їдальні,

Всюди з тобою примари суїцидальні -

Сум за минулим, та вічний страх за майбутнє -

Стрімко руйнують теперішнє незабутнє.

Самоаналіз нас змиє міцним потоком

Швидко і хутко – не встигнеш моргнути оком.

Так і йдемо збентежено крок у крок усі,

Тільки виходить – постійно життя не в фокусі.

Вертимось в ліжках, мов зомбі в своїх могилах,

Навіть від того, що вже не у наших силах.

Мислимо: що б утнути, аби заснути,

І ці думки отруйніші від цикути.

Жити майбутнім лячно, минулим – гірко,

Що ти порадиш, доле, яскрава зірко?

Доля на всі пригоди дає пораду:

Не сподівайся марно, що маєш владу

Бодай над чимось у чималОму світі,

Просто учися нестримно радіти миті.

Мало спинити сумніви, бо тепер іще

Треба любить всім серцем своє теперішнє.