Королева
І віслюки поводились, мов леви:
Гарчали хором музику овацій.
Із вишуканим стилем королеви
Ти, попри нЕсмак вбогих декорацій,
Собою уособивши прийдешнє,
Була, немов пришестя, чи пророцтво.
І заздрісно з-під лоба все тутешнє
На тебе витріщалося жіноцтво.
А все одружене й самотнє хтиве панство
Про тебе мріяло, і віяло жагою.
Місцевий легінь ледь не сів за хуліганство,
Коли дійшло за тебе до двобою.
Лише французьке ти пила вино,
І всі ми заздрили йому, мов навіжені.
Бо вуст твоїх торкалося воно.
Промовисто, виразно – мов на сцені –
Ти танцювала, і генделик наш
Ставав на мить театром – мов «Ла Скала».
І півня лабух знов пускав, та фальш
Тебе нітрохи, мила, не чіпала.
І поки пив та гоцав простолЮд
У карнавалі все під «тралі-валі!»,
В очах твоїх я бачив не салют,
А силу, блиск і гарт міцної сталі.
Хоч залицяльників навколо – не злічити -
Нажаль, краса ж вас – королев – і губить.
Ридала гірко в мене на плечі ти:
«Як люблять всі, вважай – ніхто не любить».
