Королева

І віслюки поводились, мов леви:

Гарчали хором музику овацій.

Із вишуканим стилем королеви

Ти, попри нЕсмак вбогих декорацій,

Собою уособивши прийдешнє,

Була, немов пришестя, чи пророцтво.

І заздрісно з-під лоба все тутешнє

На тебе витріщалося жіноцтво.

А все одружене й самотнє хтиве панство

Про тебе мріяло, і віяло жагою.

Місцевий легінь ледь не сів за хуліганство,

Коли дійшло за тебе до двобою.

Лише французьке ти пила вино,

І всі ми заздрили йому, мов навіжені.

Бо вуст твоїх торкалося воно.

Промовисто, виразно – мов на сцені –

Ти танцювала, і генделик наш

Ставав на мить театром – мов «Ла Скала».

І півня лабух знов пускав, та фальш

Тебе нітрохи, мила, не чіпала.

І поки пив та гоцав простолЮд

У карнавалі все під «тралі-валі!»,

В очах твоїх я бачив не салют,

А силу, блиск і гарт міцної сталі.

Хоч залицяльників навколо – не злічити -

Нажаль, краса ж вас – королев – і губить.

Ридала гірко в мене на плечі ти:

«Як люблять всі, вважай – ніхто не любить».