Піжмурки
Ти загравала з потойбіччям
У піжмурки. Слова лунали,
Немов закляття. Над обличчям
У тебе янголи кружляли.
У них стріляли бісенята
Із грозової блискавиці.
Блищали ґудзики халата,
Як ті зірки на дні криниці.
А коли місяць був уповні,
Ти ворожила на кохання.
І нищила сліди любовні -
Палила наше листування.
Горіли літери, їх спалах
На мить нам повертав колишнє.
У димних виростало чарах
Мрій нездійсненних кладовище.
