Піжмурки

Ти загравала з потойбіччям

У піжмурки. Слова лунали,

Немов закляття. Над обличчям

У тебе янголи кружляли.

У них стріляли бісенята

Із грозової блискавиці.

Блищали ґудзики халата,

Як ті зірки на дні криниці.

А коли місяць був уповні,

Ти ворожила на кохання.

І нищила сліди любовні -

Палила наше листування.

Горіли літери, їх спалах

На мить нам повертав колишнє.

У димних виростало чарах

Мрій нездійсненних кладовище.