Люди говорять багато дурниць

Люди говорять багато дурниць.

То тут, то там; то там, то тут.

Коли припече, люди падають ниць,

Щоб бити одного – збираються в гурт.

І страшно гуркоче говірка юрби –

Мов каменепад з неласкавих висот.

Даремні мольби нас ведуть до журби,

Тижневий мінор грає сім сумних нот.

Лиш зі стіни німий дзиґа́р

Нам нагадає, що усе:

І хтиве ліжко, і вівтар

Час пилом швидко занесе.

І радість, і любов, і гнів,

І твердість криць, і м’якість киць!

І згинуть в жорнах із віків

Слова нечуваних дурниць.