Люди говорять багато дурниць
Люди говорять багато дурниць.
То тут, то там; то там, то тут.
Коли припече, люди падають ниць,
Щоб бити одного – збираються в гурт.
І страшно гуркоче говірка юрби –
Мов каменепад з неласкавих висот.
Даремні мольби нас ведуть до журби,
Тижневий мінор грає сім сумних нот.
Лиш зі стіни німий дзиґа́р
Нам нагадає, що усе:
І хтиве ліжко, і вівтар
Час пилом швидко занесе.
І радість, і любов, і гнів,
І твердість криць, і м’якість киць!
І згинуть в жорнах із віків
Слова нечуваних дурниць.
