Прикмети
«Пшеничне поле з воронами», Вінсент Ван Гог (1890)
Поля і луки вщерть порослі збіжжям,
Їм байдуже до кровопролиття.
Круки віщують смерть над роздоріжжям,
Чи, може, пророкують нам життя?
Хто вигадав дурні оці прикмети?
Від забобонів користь нульова.
Та пророкують нам падіння й злети
Зірки, птахи і стежка лісова.
Бажаю вірити, що все оце на краще,
Що крук у небі – янголова тінь.
І що прийдешнє краще за вчорашнє,
Теперішнє не варте голосінь.
Я вірю, що, коли обрав стежину,
То нею йди – куди б не завела.
Як віддаси останню сорочину,
Сторицею отримаєш добра.
Я вірю в щедрість, людяність, відвертість.
І в Бога, що у кожного в очах,
Що щастя нашого міцну, сталеву твердість
Нам прорікає навіть чорний птах.
