І коли весна розхитає твій небосхил
І коли весна розхитає твій небосхил,
І коли проллється життя з сірих хмар дощем,
Я прийду до тебе, хай навіть з останніх сил,
І цвістимуть тюльпани. А що нам потрібно ще?
А прийду я надвечір, коли ти змішаєш сум
З кольорами іще невиплеканих надій.
Розжену я туман порожніх, зрадливих дум,
Що живуть у підвалі твоїх нездійснЕнних мрій.
Ми не маємо планів, а доля - і поготів.
Кожен день - мов молитва - злітає із Божих вуст.
Та у нас вистачає і тиші, і влучних слів,
Щоб не чути, що там белькоче здоровий глузд.
