Хміль

Плаття блакитне,

Посмішка квітне.

Геть глузд!

Не опираюсь,

Ніжно торкаюсь

Вуст, вуст.

Годі благати

Бога віддати

Нам мить.

Ти незабутня,

Час у майбутнє

Мчить, мчить.

Спрагу втамує,

І намалює

Пам’ять портрет.

Твоїх дарунків -

Ніжних цілунків

Мед, мед.

Тіло на тіло,

Ти шепотіла:

«Мій! Мій!».

Ніч розтвориться.

Що нам лишиться?

Хміль, хміль.