Хміль
Плаття блакитне,
Посмішка квітне.
Геть глузд!
Не опираюсь,
Ніжно торкаюсь
Вуст, вуст.
Годі благати
Бога віддати
Нам мить.
Ти незабутня,
Час у майбутнє
Мчить, мчить.
Спрагу втамує,
І намалює
Пам’ять портрет.
Твоїх дарунків -
Ніжних цілунків
Мед, мед.
Тіло на тіло,
Ти шепотіла:
«Мій! Мій!».
Ніч розтвориться.
Що нам лишиться?
Хміль, хміль.
