Зайве
Обійняв мене жаль за плечі.
За спиною моєю - крила...
Стежка в'ється в снігу для втечі,
Бо злетіти таки несила.
Всі хребці розправляю ніжно,
В закапелках душі - зітхаю.
Прожену з простирадел сніжних
Я думок невеселих зграю.
Сніг хрустить, кришталевим дзвоном
Озивається холоднечі.
Вітер виє, дзвенить гілками,
Та штовхає мене у плечі.
Золотаві вінці палають,
Десь до сповіді линуть хмари.
Тане промінь.Без сліз благають
Тих крихких сподівань примари.
Все минає. І повз проходить.
Промайне і згасає сяйво.
Хтось чужими стежками бродить.
Не шукай за слідами - зайве.
Діджитал арт автора
