Зайве

Обійняв мене жаль за плечі.

За спиною моєю - крила...

Стежка в'ється в снігу для втечі,

Бо злетіти таки несила.

Всі хребці розправляю ніжно,

В закапелках душі - зітхаю.

Прожену з простирадел сніжних

Я думок невеселих зграю.

Сніг хрустить, кришталевим дзвоном

Озивається холоднечі.

Вітер виє, дзвенить гілками,

Та штовхає мене у плечі.

Золотаві вінці палають,

Десь до сповіді линуть хмари.

Тане промінь.Без сліз благають

Тих крихких сподівань примари.

Все минає. І повз проходить.

Промайне і згасає сяйво.

Хтось чужими стежками бродить.

Не шукай за слідами - зайве.

 

Діджитал арт автора