Поцілунок

Вправно на серці носив обладунок,

Сказала знімати – тобі видніш.

Вкладаєш в уста мої поцілунок,

Як в руку убивці вкладають ніж.

 

Жене у мандрівку тепер неспОкій,

Книга життя утрачає свій зміст.

Видно, примарі моїй ясноокій

Апостол потрібен – євангеліст.

 

Щоб записати усі ті діяння:

Такти істерик, синкопи прозрінь.

Хтива розпуста святого кохання –

Пекельна пристрасть цих райських створінь.

 

Ось ми удвох – поміж раєм та пеклом -

Городим паркан з вавилонських веж.

Душу твою грію ритмом цим теплим -

Чорну, мов кава міцна, як ти п’єш.