Той, хто повірив
«КАТУРЯН: Ви сказали, що все буде добре. Ви дали слово.
ТУПОЛЬСЬКИЙ: Я поліцейський офіцер високого рангу в тоталітарній диктаторській державі. Як ви можете вірити моєму слову?»
(П`єса «Людина-подушка», Мартін Мак-Дона)
Той, хто повірив, той буде винен сам,
На ієрархію бАйдуже небесам.
Гвинтик тоталітарного механізму
Має робити справу без героїзму.
Повинен мати спільні думки прозорі;
Гучно осанну співати тирану в хорі;
Кланятись поліціанту у пуп на площі,
Поки його колега будинок трощить.
Ти із народження винен усім, хто вище,
Навіть якщо в кишені лиш протяг свище.
А якщо все, що маєш, - душі кавалок:
Гнутимеш спину, не нюхатимеш фіалок.
Той, хто у златі, не вірить тому, хто в сажі,
Всюди ввижаються психу лиш пики вражі.
Голос лунатиме навіть із домовини:
«Ти сам повірив, отже, ти сам і винен.»
