Таємниця
"А що, люди колись були злими?" -
Мала принцеса питає, і що їй відповісти?
"Мабуть, щось дивне трамплялося з ними,
Ніби душа втрачала свій лейтмотив..."
"А далі?" - питає.
"Їх якось перекодували" - кажу,
Самій від цих слів дивно.
Мовчання перетинає межу.
Крізь амфору проростають нові пелюстки,
Чий колір нагадує гирло ріки.
Чи збагне юна інфанта, що таке рецесія й домінанта?
"Нібито одна квітка стала
Важливішою за інші,
Так вирощували навіть людей,
Намагаючись відволікати
Від бажань та ідей,
Огортаючи волю риторикою,
Мов павутинням, допоки ми
Й самі не забули, ким були".
На перетині проєкцій зла, серед ординат та абсцис,
Опинився яскравий нарцис,
І знали всі достеменно,
Що корисніші цикламени.
Правди ж, моя інфанто, не знає ніхто.
Одні демонструють таланти,
Інші - ховають їх під штампів пальто".
* написано в далекому майбутньому
