Таємниця

"А що, люди колись були злими?" -

Мала принцеса питає, і що їй відповісти?

"Мабуть, щось дивне трамплялося з ними,

Ніби душа втрачала свій лейтмотив..."

"А далі?" - питає.

"Їх якось перекодували" - кажу,

Самій від цих слів дивно.

Мовчання перетинає межу.

Крізь амфору проростають нові пелюстки,

Чий колір нагадує гирло ріки.

Чи збагне юна інфанта, що таке рецесія й домінанта?

"Нібито одна квітка стала

Важливішою за інші,

Так вирощували навіть людей,

Намагаючись відволікати

Від бажань та ідей,

Огортаючи волю риторикою,

Мов павутинням, допоки ми

Й самі не забули, ким були".

На перетині проєкцій зла, серед ординат та абсцис,

Опинився яскравий нарцис,

І знали всі достеменно,

Що корисніші цикламени.

Правди ж, моя інфанто, не знає ніхто.

Одні демонструють таланти,

Інші - ховають їх під штампів пальто".

 

* написано в далекому майбутньому