Зізнання

На мить здригнувся і завмер

Твій бездоганний вигин брів.

Який небесний модельєр

З яких шовків тебе зкроїв?

 

Ятриш сліди минулих ран,

Лишаєш опіки від вуст.

Ти - буревій! Ти - ураган!

Ти – повінь мрій! Ти – землетрус!

 

А твоя врода – це вогонь,

І я від нього знавіснів.

Першопричина всіх безсонь -

Коли до ранку не до снів.

 

Тремтить поезії перо,

Богам ілюзій я корюсь:

І, мов зворушливий П’єро,

Тобі в коханні зізнаюсь.