Д. Б.
Забували чи Париж, чи то Рим,
Купідон кружляв, а з ним - ще й Пегас.
Зрозуміло це було майже всім.
Хоч лишалося секретом для нас.
Коліжанки твої ставили лайк,
Ми були для них ідеєю фікс.
Божевільні, наче Бонні і Клайд,
Та солодкі, мов дві палички «Twix».
І коли, на горе, ми розійшлись, -
Мовби стрілки на панчохах твоїх,
Довелося всіх обітниць зріктись:
За душею, наче камінь, той гріх.
Хто ж зі мною реготатиме з п’єс
З чорним гумором Мак-Дони митця?
Ось отак спроквОла втратили сенс,
В унісон не б’ються більше серця.
У сердець і душ тепер розсинхрон.
Ох, страшна розлука-kурвa в анфас!
У генделиках пропав Купідон,
Й для польотів загладким став Пегас.
Отзывы
Черевко Александр14.12.2023
Завжди дивувала любов Д. до Мартіна Мак-Дони для мене його п'єси та фільми ту мач, як то кажуть на його Батьківщині. Це ж грьобаний треш те що він пише та знімає. Якоось занесло у Києві на його постановку. Вийшов сідим )))
Знаю, що обожнюєш цього автора. Та не розумію, що ви з Д. у нбьому знайшли.
Лаврик Андрій14.12.2023
Александр, для мене Мартін Мак-Дона - автор-пароль: якщо новій у моєму житті людині подобається його творчість – ми стозвєздово порозуміємося )))))
Багира14.12.2023
Хоть я и плохо владею укр языком (не учила), но понимаю, что эта работа великолепна, о разладе души и сердца, так?
Лаврик Андрій15.12.2023
Светлана, именно так. Багодарю! Приятно быть прочитанным, во сто крат приятнее чувствовать, что тебя понимают. Добра Вам.
