У небі

У небі невтраченої альби

Розростаються ніжні буколіки,

Мов смаколики.

 

Літери легші за птахів,

Важчі за ярма,

Рвучко торкаються душі

Віднедавна.

 

Темрявою накривають

Наративи розчарування,

Тануть у ній

Втомлені зітхання

Так, як мали б дихати мости,

Якими ми не крокували.

Літери - пружні,

Їхніх гармоній овали,

Мов непочуті пісні,

Знов розквітають в мені.

Під шовком чи льоном,

Під денною засмагою та нічною вуаллю

Вони змагаються з миттю, з часом, з даллю...

 

Розсипані осяйним контрастом,

Фоновим контральто,

Літери здіймають до емпіреїв

Захоплення факти,

Грізно вриваючись до тісняви

Легковажних золотих палаццо.

 

Від гостроти зізнань не сховатися,

Вони собою категорично оздоблюють сніг,

Оберігаючи від вад ландшафту

Та несподіваних відлиг.

 

2023

За мотивами "Щоденника спокусника" Серена К'єркегора