На скроні в ритм ході пульсує вена

На скроні в ритм ході пульсує вена,

Крокую не в музей, а до кіоска.

Я радше жив би на полотнах Яна Стена,

Ніж на стражденних експонатах кисті Босха.

 

Ще крихта оптимізму є в резерві,

Зіниці повні сонячних ілюзій.

Я краще реготав би із О.Генрі,

Аніж ридати з Берджисом у тузі.

 

Життя триває. Та іще морока,

Постійна всюдисуща епопея.

Я вліз би ліпше в трилери Хічкока,

Ніж у незграбну пантоміму Майкла Бея.

 

В бокал собі коньяк п’яти зірок ллю,

Гадаючи на щастя по долоньці.

Бо я б скоріше танцював під «We will rock you»,

Лише б не слухати, що грають гімнотворці.