На скроні в ритм ході пульсує вена
На скроні в ритм ході пульсує вена,
Крокую не в музей, а до кіоска.
Я радше жив би на полотнах Яна Стена,
Ніж на стражденних експонатах кисті Босха.
Ще крихта оптимізму є в резерві,
Зіниці повні сонячних ілюзій.
Я краще реготав би із О.Генрі,
Аніж ридати з Берджисом у тузі.
Життя триває. Та іще морока,
Постійна всюдисуща епопея.
Я вліз би ліпше в трилери Хічкока,
Ніж у незграбну пантоміму Майкла Бея.
В бокал собі коньяк п’яти зірок ллю,
Гадаючи на щастя по долоньці.
Бо я б скоріше танцював під «We will rock you»,
Лише б не слухати, що грають гімнотворці.
