Новітній Кант
Ледь не щодня з "будинку Мері Шеллі"
Він потрапляв до давньоримських терм.
Якби із конформізму був екстерн,
За ним усі б повторювали шепіт
Граніту й гравію, але не в тім резон -
Окситоцину (вірності) сезон
В ці змушував занурюватись нетрі
І з нісенітниць будувать Ай-Петрі.
У всіх недосконалостей є штами
Та штемпелі, і навіть орифлами.
І тільки ті, чиє життя,
Мов серпантин, грайливо мчало повз,
Так споглядали заздрісно невроз,
Що маньєризм та драму в нім вбачали.
"Новітній Кант" став забавкою міста,
В балансі гнів картинний й педантизм,
Новаторство та ритм філателіста,
З яким на корпус долі все ліпилось -
І дух капіталізму, й дикі гасла,
І вежі знань, і дотики легкі,
З якими в серце стукали піастри,
Напоказ мудрість, пристрасті навиріст,
Гламурні кадри, мовчазна кмітливість...
Ми споглядаємо життя чуже,
Мов експонат, мов бренд, мов "Фаберже".
Хіба своїх нам слабкостей замало,
Що аромат чужих здається нам сандалом?
