Суцвіття

Заокеанюючи уламки неба -

Пожадливо з нього вислизаючи жадеїтом,

Малюємо чиїсь химерні потреби,

Аби лиш не здеревеніти,

Аби лиш на кришталики ідеалів

Накласти ілюзій ризу,

Від аскези загострюється світоглядний штатив,

Падає тінь імпрези на кризу.

 

Крихко серце без ножа

Ріже погляду кришталевість.

Ми вишукані й бентежні, на жаль...

Ошукала нас почуттів об'ємність.

 

Зупинитись в інтризі за крок до наруги,

Хутко відчинити хвіртку, щоб крізь фрамугу

Нестримнi й зимні суцвіття вітру

Свої проспівали нестерпні мантри.