Обрій
На кого б не молилось місто,
В його співучості - лиш дим,
Свої сплітає акафісти
Час, мов статечний пілігрим,
І загримовані у тіні
Такі зворушливі мости.
Все в цьому місті - сновидіння,
Буденність визначаєш ти,
Та інколи вона зникає,
Муралом квітнучи в дворах...
Сяйливо-чистим небокраєм
Вона проявлена в думках,
І хтось в шаради дня шифрує
Бажань та мрій миттєвий плин,
А місто бавиться, мов вулик,
Околиць - безліч, центр - один.
Розмитий обрій філігранно
Танцює під крещендо хмар...
Його чутєєве привітання -
В таємнім поспіху примар.
