Обрій

На кого б не молилось місто,

В його співучості - лиш дим,

Свої сплітає акафісти

Час, мов статечний пілігрим,

 

І загримовані у тіні

Такі зворушливі мости.

Все в цьому місті - сновидіння,

Буденність визначаєш ти,

 

Та інколи вона зникає,

Муралом квітнучи в дворах...

Сяйливо-чистим небокраєм

Вона проявлена в думках,

 

І хтось в шаради дня шифрує

Бажань та мрій миттєвий плин,

А місто бавиться, мов вулик,

Околиць - безліч, центр - один.

 

Розмитий обрій філігранно

Танцює під крещендо хмар...

Його чутєєве привітання -

В таємнім поспіху примар.