Очікування
Небом шириться грім, грім,
Вітер рве шати хмар, хмар.
Мала бути ти в сім, в сім,
Згас останній ліхтар, ліхтар.
В шибку б’є гілля знов, знов,
Самота – як арешт, арешт.
Як між нами любов, любов,
То чому ти не йдеш, не йдеш?
Підкоряюсь думкам, думкам,
Що згубила ти шлях, шлях.
Де зустрітися нам, нам?
Хіба тільки у снах, снах.
Ось вчувається звук, звук,
Та усе це дармА, дармА.
Це лиш серденько: стук, стук,
А тебе все нема, нема.
