Маленький картонний меч

Небом, закутий в крицю, летить дракон,

Виють сирени нестерпні свої плачі.

Стогнуть святі, й тужливо глядять з ікон,

Як окуповують землю цю палачі.

 

Хлопчик біжить у сховище. Звик до втеч.

Кулі – як люті бджоли - услід дзижчать.

В хлопця в руці маленький картонний меч –

Треба ж сестер та матінку захищать.

 

Він виживає. Роки ідуть. Росте.

Разом із тілом ростуть в ньому лють та гнів.

За мати вбиту, і за обох сестер,

Місто вороже палатиме у вогні.

 

Ось він - погонич дракона, ця мить п’янка:

В небі чужої країни смертельний смерч.

А унизу ненька в льох хова малюка,

В хлопця в руці маленький картонний меч.