Маленький картонний меч
Небом, закутий в крицю, летить дракон,
Виють сирени нестерпні свої плачі.
Стогнуть святі, й тужливо глядять з ікон,
Як окуповують землю цю палачі.
Хлопчик біжить у сховище. Звик до втеч.
Кулі – як люті бджоли - услід дзижчать.
В хлопця в руці маленький картонний меч –
Треба ж сестер та матінку захищать.
Він виживає. Роки ідуть. Росте.
Разом із тілом ростуть в ньому лють та гнів.
За мати вбиту, і за обох сестер,
Місто вороже палатиме у вогні.
Ось він - погонич дракона, ця мить п’янка:
В небі чужої країни смертельний смерч.
А унизу ненька в льох хова малюка,
В хлопця в руці маленький картонний меч.
