Відтинок
Ти жила на вулиці Гумільова, 21,
Тепер це вулиця Івана Франка.
Все той же темний під’їзд, і все той же сусід кретин,
Те самісіньке все. Лише назва, бач, не така.
Тут шумно кохаються. Готують силу-силенну страв,
Аромати котрих шлунок зв’язують формою бантика.
Через сто років цю вулицю назвуть ім’ям поета, що тебе кохав,
Йменуватимуть наш адюльтер не інакше, як словом «романтика».
Змінять назву проспекти, майдани, та жодній душі
Невтямки, позабувши ідеї та пристрасті вщухлі,
Ті ж самісінькі люди тут будуть варити борщі,
Та жбурляти вербальним лайном у начальство на кухні.
Інші будуть обличчя у них, та нові імена,
Хмарочосом зі скла стане сірий панельний будинок.
Та насправді нічого навічно не помира,
Все лиш змінює форму на цей історичний відтИнок.
