Відтинок
Ти жила на вулиці Гумільова, 21,
Тепер це вулиця Івана Франка.
Все той же темний під’їзд, і все той же сусід кретин,
Те самісіньке все. Лише назва, бач, не така.
Тут шумно кохаються. Готують силу-силенну страв,
Аромати котрих шлунок зв’язують формою бантика.
Через сто років цю вулицю назвуть ім’ям поета, що тебе кохав,
Йменуватимуть наш адюльтер не інакше, як словом «романтика».
Змінять назву проспекти, майдани, та жодній душі
Невтямки, позабувши ідеї та пристрасті вщухлі,
Ті ж самісінькі люди тут будуть варити борщі,
Та жбурляти вербальним лайном у начальство на кухні.
Інші будуть обличчя у них, та нові імена,
Хмарочосом зі скла стане сірий панельний будинок.
Та насправді нічого навічно не помира,
Все лиш змінює форму на цей історичний відтИнок.
Отзывы
Чиянова Марина01.10.2023
А може статися й геть навпаки -
Час, милосердний в своїй незблаганності,
Опиниться у долині руки,
Що берегла ілюзію недоторканності,
Яка оминала дороги з лампами Едісона,
Бо серце чиєсь холодним було й незламним,
А там - гарбузовий латте й очей кришталеві плафони,
Ховає примхливе освітлення наслідки драми...
Ніколи не брешуть, не дихають та не плачуть
Люди, які зійшли з полотен Мазаччо,
Поділений світ на далеке, чуже та наше,
І мойри жбурляють титанів кістки навдачу.
Черевко Александр02.10.2023
І цей відтинок треба пережити.
