Ἕκτωρ
За скелями, за мурами,
За вежами й бійницями,
Оббиті стіни шкурами:
Вовками та лисицями,
Блищать колони з мармуру,
Скрізь чути брязкіт зброї
У місті легендарному –
Величній, славній Трої.
Була їм засторога -
Не слухали пророків.
Триває їх облога
Вже майже десять років.
Безчинство серце крає
Нестерпно гострим лезом.
Сам Гектор вирушає
На битву з Ахіллесом.
Усипаний цілунками
Дружини – Андромахи,
Не знає – за лаштунками
Боги ним грають в шахи.
Вже скрупульозно зважені
Їх долі в піднебессі,
Бажання тут зневажені -
Є лиш закони честі.
Узявши вірні щит та спис,
Сказавши: «Є причина!»
Востаннє до грудей притис
Він у колисці сина.
Та рушив геть, він рушив геть –
В священний подвиг битви.
Від нього не почула смерть
Проклюну чи молитви.
Що далі? Знаєм, певна річ:
Війною місто здує,
Шляхом майбутніх всіх сторічь
Легенда помандрує.
Ось люди серед сліз та мрій
Ті сторінки гортають,
Де Гектор знову прийме бій -
Герої не вмирають.
