Осень

Сенько Виктор Васильевич

Осінь.

 

Ранок. Тихо. Місяць гасне.

Зозуля кукує.

А на Сході хмари в красне

Бог Небо малює.

 

Туман проспав усю нічку

в осоці зеленій,

сонце кинуло на річку

доріжку до кленів.

 

Що стоять як під фатою

до річки спустившись,

зачаровані красою,

туманом напившись.

 

Клином журавлі знов хмари

ріжуть як перину:

Осені не здержуть чари

щоб тут не погинуть...

 

Покидають... Як і люди

їдуть хто де знає...

Осінь, ти чарівна всюди

де війни не має.

 

Ранок. Тихо. Місяць гасне.

Зозуля кукує.

А на Сході хмари в красне

Бог Небо малює.

 

перевод с украинского:

 

Утро. Тихонько. Луна гаснет.

Кукушка кукует.

А на востоке тучи в красное

Бог Небо рисует.

 

Туман проспал всю ночку

в осоке зелёной.

Солнце бросило в реку

дорожку к клёнам.

 

Стоящие, как под фатой,

к реке спустившись,

очарованные красотой,

туманом напившись.

 

Клином журавли, тучи хмуры,

режут как перину

осени не удержат чары

чтоб тут не сгинуть...

 

Покидают... Как и люди

едут кто куда знает...

Осень, зимы прелюдия.

Природа войны не понимает.

 

Утро. Тихонько. Луна гаснет.

Кукушка кукует.

А на востоке тучи в красном

Бог Небо рисует.

 

фото автора