Осень
Сенько Виктор Васильевич
Осінь.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
перевод с украинского:
Утро. Тихонько. Луна гаснет.
Кукушка кукует.
А на востоке тучи в красное
Бог Небо рисует.
Туман проспал всю ночку
в осоке зелёной.
Солнце бросило в реку
дорожку к клёнам.
Стоящие, как под фатой,
к реке спустившись,
очарованные красотой,
туманом напившись.
Клином журавли, тучи хмуры,
режут как перину
осени не удержат чары
чтоб тут не сгинуть...
Покидают... Как и люди
едут кто куда знает...
Осень, зимы прелюдия.
Природа войны не понимает.
Утро. Тихонько. Луна гаснет.
Кукушка кукует.
А на востоке тучи в красном
Бог Небо рисует.
фото автора
