А вона...

А вона не іде, пливе, не розбризкуючи калюж.

Оглядає болота цвіль і біжить, і біжить чимдуж!

Зазирнути в глибоку синь, ніби небо у ніг без дна,

Так хотілося б.Та вже ніч загойдала свого човна...

І блискучим обманним сном, тягне місяць в калюжі дріт.

Золотавим нічним руном тихо хмари ідуть убрід.

Серед тих неземних овець заблукає вона вночі.

В синь не виведе Місяць-пан, десь загубить свої ключі...

У болоті не знайдеш їх....А до ранку розтане сон.

І настане звичайний день.Без секретів і заборон...

 

Графіка автора