А вона...
А вона не іде, пливе, не розбризкуючи калюж.
Оглядає болота цвіль і біжить, і біжить чимдуж!
Зазирнути в глибоку синь, ніби небо у ніг без дна,
Так хотілося б.Та вже ніч загойдала свого човна...
І блискучим обманним сном, тягне місяць в калюжі дріт.
Золотавим нічним руном тихо хмари ідуть убрід.
Серед тих неземних овець заблукає вона вночі.
В синь не виведе Місяць-пан, десь загубить свої ключі...
У болоті не знайдеш їх....А до ранку розтане сон.
І настане звичайний день.Без секретів і заборон...
Графіка автора
