за мотивами 34-го

 

Ти провіщав чудовий день. Чому ж

Мене без манти змусив мандрувати,

Тоді, як хлющ лютує криводуш,

А сам за дощові сховався грати?

Коли обличчя штормом розіб'є

Я мушу пробиватися крізь хмари,

Без уповання на мастило те,

Що не ганьбу загоїть, тільки рани.

Твій сором не вгамує кривди біль.

Ти каєшся, а я тримаю втрату.

Вітри засмути віють звідусіль,

Втім, не дають послаби розіп'ятим.

Ох, тільки сльози - перли, намистинки -

Коштовна плата за дешеві вчинки.

 

Свитлина: Жорж де Латур.

«Магдалина зі свічкою, що димить». 1638-1640.