Хоч очі твої - я до дурі хмільна.

Твої вуста - мої прянощі,
не перестану за ними тужить,
твої слова - мої ревнощі,
мені лише б очей твоїх блакить.

Заглянути ще раз , на вік залишитись,
зіниці твої – криниця без  дна,
так  просто  було  загубитись,
хоч очі твої – я  до дурі  хмільна.

Мої мліючи губи - ти десь не зі мною,
губилась в тобі в годину палку,
як нарікати це - тільки маною,
що зриває всі квіти в моєму садку.

В ранковому сяйві не цвістиме бузок,
твій дотик єдиний – зламані гілки,
подивись,  скільки навколо стежок,
ти вибираєш не ту – даремні помилки.