про травень

Я ще не жив, а вже обтяжений. Зажуро,

який нестримний тиск твоїх тісних манжет,

що навіть зойкнути не може сивий джура,

а навкруги - буяє травнем фіолет.

Душа моя, ти від народження до страти

мені коханая дружина і суддя.

Ти вільна пташка, замурована за грати,

мене схиляєш щотравнево до пуття.

Прийдешній світ мій, зоряний чи темний,

мені байдуже, що твій камінь намолов,

чи дасть олива гілочку свою, чи терен,

одне прошу - дай пережити травень знов.