не потурай журбі не потурай
Не потурай журбі, не потурай.
Дивись, навколо зацвіли каштани.
Так мав би зовні виглядати рай,
пригадуєш листівочку від мами ?
Її душа лежить в твоїй руці
і тьохкає, і тьохкає, мов пташка,
що кличе в довоєнні Чернівці.
Вдихнути легко, видихнути тяжко.
Як видихнеш - проріхи залатай,
відкрий всі двері у стодолу,
купи білет собі, сідай в трамвай
бажань. Він щойно вируша по колу.
