Vox populi
Він виходить на сцену - і всі затихають,
Стільки слів, що прості, але глибші контексти,
Скільки рим несвідомо у нім помирають,
Аби всі здивувались з такого ефекту!
Скільки днів на межі, скільки болю в цім серці,
Скільки злагоди в мріях та в рішеннях сили!
Розквітає весна. Він до жартів вдається,
Аби ми не скавчали і ми не іскрили.
Аби ми зрозуміли свою тимчасовість
Та спішили кохати серйозно й безмежно,
Пахне зимно глінтвейном його загадковість,
Застигають моря, світ виходить за межі.
