Vox populi

Він виходить на сцену - і всі затихають,

Стільки слів, що прості, але глибші контексти,

Скільки рим несвідомо у нім помирають,

Аби всі здивувались з такого ефекту!

 

Скільки днів на межі, скільки болю в цім серці,

Скільки злагоди в мріях та в рішеннях сили!

Розквітає весна. Він до жартів вдається,

Аби ми не скавчали і ми не іскрили.

 

Аби ми зрозуміли свою тимчасовість

Та спішили кохати серйозно й безмежно,

Пахне зимно глінтвейном його загадковість,

Застигають моря, світ виходить за межі.