лий хутко воду час

Лий хутко воду, час, на млин історії,

На жорнах сіль землі зводи на пси.

Платню за межування підкоморії

Стягатимуть не прямо, навскоси -

 

Звитягами, мерлинами, прокльонами.

Вода і кров. І по коліна вже.

Якими ще нелюдськими законами

війна привласнює собі чуже.

 

Свій лад знайти в такому розгалуженні

Непросто так, хоча із шкури лізь.

Палає факля смільчака відчужено,

І холод протягу дере наскрізь.