лий хутко воду час
Лий хутко воду, час, на млин історії,
На жорнах сіль землі зводи на пси.
Платню за межування підкоморії
Стягатимуть не прямо, навскоси -
Звитягами, мерлинами, прокльонами.
Вода і кров. І по коліна вже.
Якими ще нелюдськими законами
війна привласнює собі чуже.
Свій лад знайти в такому розгалуженні
Непросто так, хоча із шкури лізь.
Палає факля смільчака відчужено,
І холод протягу дере наскрізь.
