Анамнез

Жоден вірш, пейзаж, кіно, чи то увертюра,

Від набігів варварів не спиняє.

Коли у суспільства висока температура,

Хтось анамнез хвороби складати має.

 

Тож митець завждИ тримає руку на пульсі,

Через власну душу фільтрує біль.

Він - найперший свідок кОрчів, судом, конвульсій,

Та нестримних масових божевіль.

 

Дим Освенцима, й варварські звірства в Бучі,

Розіпнули Христа, та спалили Рим.

Безталанні й хижі ці діти сучі

Нас гнійнИм наривом труять своїм.

 

А коли минає ця лихоманка,

І виходять діти із укриття,

Квіти проростають із дула танка –

Це і є поезія – сенс життя.

 

А митці повинні все фільтрувати,

Щоб симптоми ті пам’ятати злі.

І щодня довічно переплавляти

Міни й кулі у вази та ліхтарі.

************************************

Звітуватимемо ми за сумою прожИтих літ,

Ще потрібно дУші заслужити на воскресіння.

Хто не здатен творити, приречений знищити світ,

Бо у Бога й диявола різні таланти та вміння.