Парк примар

В парку з примарами тільки на мить

Вітер стихає... Мені не почулось:

Голос коханого близько звенить,

Нібито кличе в далеке минуле.

 

Зла хуртовина ховає сліди.

Терпке повітря – зі смаком бальзаму.

Зграї сніжинок летять з висоти,

В звучних снігах просинається пам’ять.

 

Стомлене серце – у вирі надій.

Вирватись прагне з тісного полону.

 

В зимньому парку на лаві старій

Юність забула троянду червону...

..................

 

20.01.2023 Фото з інтернету

 

© 20.01.2023г. Людмила Степановна Небесная

Свидетельство о публикации: izba-2023-3475467