Огортає одвічна печаль світова (18+)
Огортає одвічна печаль світова
Наші зустрічі всі та прощання.
Ти дзвінка і гучна, наче літера «А»
У поняттях «оргАзм» та «кохАння».
Двиготить та з-під ніг вислизає земля,
Аж підлога тремтить та хитається.
Ти - черниця і хвойда, чужа і моя.
Як в тобі це усе уживається?
Тож, коли я впаду, на свою на біду,
В темний вир твоїх хтивих очей,
Я цей іспит складу, всі рахунки зведу,
Бо стосунки – ще той Колізей.
Певно, я не зумів, щось не так зрозумів,
Замість щастя ми стали змагатися.
Я – один із послів цих сумних дієслів:
«Розлюбити», «втекти» й «попрощатися».
