Огортає одвічна печаль світова (18+)

Огортає одвічна печаль світова

Наші зустрічі всі та прощання.

Ти дзвінка і гучна, наче літера «А»

У поняттях «оргАзм» та «кохАння».

 

Двиготить та з-під ніг вислизає земля,

Аж підлога тремтить та хитається.

Ти - черниця і хвойда, чужа і моя.

Як в тобі це усе уживається?

 

Тож, коли я впаду, на свою на біду,

В темний вир твоїх хтивих очей,

Я цей іспит складу, всі рахунки зведу,

Бо стосунки – ще той Колізей.

 

Певно, я не зумів, щось не так зрозумів,

Замість щастя ми стали змагатися.

Я – один із послів цих сумних дієслів:

«Розлюбити», «втекти» й «попрощатися».