Щоденник війни. Жах.

Скривавлений бетон, матрац, підвал.

Лиш тут воно зриває з тіла драння.

Ні, це не я, я не благаю. Шал.

Нема чим дихати, лиш белькотання.

 

Осліпнути, розтанути в ночі.

Ні. Жити. Ох. Іще один. Я мушу.

Ще як смердить. Як боляче. Мовчи.

Воно не здатно скривдить мою душу.

 

О, мамо, матінко, спаси, прости.

Невинна. Винна надзвичайно.

Най розірвали груди їх хрести,

Я виживу і змиє кров Почайна.

 

світлина: Микола Пимоненко. Жертва фанатизма. 1899.