Дивна жінка

Стримана, тиха, тендітна

Жінка за ширмою дня

Час її так непомітно

Лине пелюсткою сна.

 

Дивна, мов Всесвіт холодний,

В серці без неї пітьма

Шепче молитви невтомні

В сутінь прозору сама.

 

Люблять таких беззавітно

Дотиком літніх дощів

Вірять чомусь неодмінно

В силу її почуттів.