Дивна жінка
Стримана, тиха, тендітна
Жінка за ширмою дня
Час її так непомітно
Лине пелюсткою сна.
Дивна, мов Всесвіт холодний,
В серці без неї пітьма
Шепче молитви невтомні
В сутінь прозору сама.
Люблять таких беззавітно
Дотиком літніх дощів
Вірять чомусь неодмінно
В силу її почуттів.
