На замерлому склі малювати сонце даремно

На замерзлому склі малювати сонце даремно.

Та без цього почнеш ти посмішку забувати.

Коли душам самотньо, то холодно нам і темно, -

Тануть, наче на віях сніг, всі колишні дати.

 

Ні слова, ні події не мають жодного змісту,

Вже ніхто і ніколи нічого не вЕрне нікому.

Я тиняюсь, як битий пес, по нічному місту.

Там, де крапка потрібна, час гаючи, ставлю кому.

 

Почуття замерзають взимку, немов троянди.

Вже нічого не вирішать знаки ті розділові.

Он блищать на ялинках в вікнах чужі гірлянди,

Й коло них помирають в корчах чужі любові.

 

І яка вже різниця: крапка, тире, чи кома?

Все одно в голові великий знак запитання.

На замерзлому склі малюю, що я удома,

І, неначе в дитинстві, вірю у те бажання.