(за мотивами повісті О.Довженка «Зачарована Десна»)
Очі материнські сповнені любові,
Ніжності і ласки, мудрості й турбот.
Твоя добра казка, перші колискові,
Сповнені народних перлів і щедрот.
Вийдеш у дорогу – піде проводжати.
На очах тернових тінь бринить сльози.
Перехрестить добра, моя рідна мати
З сивою голівкою, наче ті сніги.
А вернеш додому -  пахне теплим хлібом,
І над образами білі рушники.
Запах косовиці, з хліву тягне сіном,
Мати із сестрою шиють сорочки…
І клепають коси батько й дід надворі,
Та й пора вечірня тиха настає
Десь цвіркун озветься у саду чи в полі.
Сонечко за обрій спатоньки іде…