« Тече вода з-під явора
Яром на долину
Пишається над водою
Червона калина»
Скільки любові треба мать
До рідної Вкраїни,
Щоб так майстерно змалювать
Природу Батьківщини!
Як можна винести той біль
Народу, що мовчить?
Відісланий за сотні миль
Ти знаєш, як болить
Душа поета в засланні
За гратами, в пітьмі,
Коли пани цькують за те,
Що правду кажеш ти.
Тебе,Кобзарю, не забули
В снігу десь на чужині.
Ще будуть довго пам’ятать
На славній Україні.
І на могилу в Канів,
Де чути рев Дніпра,
Йдуть люди різних станів.
У них мета одна:
Вклонитися Тарасу,
Шевченку честь віддать.
Твої вірші – перлини
Їх в нас не відібрать.
Радій із нами нині!
Скутий орел, лети!
Твоя здійснилась мрія:
Знов незалежні ми!