Всесвіту бабуся
У хатинці теплій
Вишиває зорі срібні
На тканині темній.
Золотом – планети,
Блиск галактик дивний,
Перлами – комети –
Миготить хвіст срібний.
І коли накриє
Всесвіт, що дрімає
Ковдрою цією,
Людство засинає…
Вранці всіх розбудить
Сонце променисте,
Що на іншій ковдрі
Загорить барвисто.