Журавлине танго
Журавлине танго
Коритися злодію годі.
Щоб мальви розквітли в саду,
візьму вишиванку в червоній оздобі
на щастя, на бій, на війну.
Спитайте у понтійпілата,
як істину гублять ущерть.
На стрісі лелека, поштарик кошлатий,
засватав у Сватові смерть.
Душа повертається, ніби
в Матусин садочок птахи,
у рідний садочок, ні Семіраміди,
на диво, лягають шляхи.
Сорочку у білій оздобі
Матуся розшиє. У сні
дорога проляже, ще дальше, за сходи,
де вирій і де журавлі.
Літає весна над ланами,
буяє у серці любов,
і квітнуть каштани містами-садами
і смерті немає, немов.
Світлина: Микола Пимоненко. У похід. 1902
