Журавлине танго

Журавлине танго

 

Коритися злодію годі.

Щоб мальви розквітли в саду,

візьму вишиванку в червоній оздобі

на щастя, на бій, на війну.​

Спитайте у понтійпілата,

як істину гублять ущерть.

На стрісі лелека, поштарик кошлатий,

засватав у Сватові смерть.

Душа повертається, ніби

в Матусин садочок птахи,

у рідний садочок, ні Семіраміди,

на диво, лягають шляхи.

Сорочку у білій оздобі

Матуся розшиє. У сні

дорога проляже, ще дальше, за сходи,

де вирій і де журавлі.

Літає весна над ланами,

буяє у серці любов,

і квітнуть каштани містами-садами

і смерті немає, немов.

 

Світлина: Микола Пимоненко. У похід. 1902